Червона маківка палає
над сердцем, що у грудях.
Пам'ять в крові не згасає,
живе, не зникне в літах:
про ту криваву війну,
про той день переможний,
про ту заплачену ціну -
життя віддавав кожний,
про ріки сліз жіночих,
про моря пролитої крові,
про людей героїчних
с сердцем повним любові
до своєї рідної країни,
до сім'ї, батькової хати,
під якою, росте кущ калини,
де чекає, не спить мати.
Ми дякуємо уклінно
за мир дарований нам
і помолимось неодмінно!
Слава й шана всім вам!
Всім, хто тоді загинув,
хто додому повернувся,
всім, хто невтовно чекав,
хто невідомим зостався.
Червона маківка палає
у полі, де проходив бій;
кожен 9 травня згадає...
„Спасибі за спокій мій!”