Виром життя провокує, подалі від смерті,
Може наївні, беззахисні цівки його,
Але лелеки нам радість несуть у конверті
І незамінні надії бажання того.
Сонячне коло розвіє весь морок чолом.
Промінь вихоплює з срібної суміші плавень:
Поштовх і подих, і лагідний погляд, і сон,-
Знов прокидається кольором, шовком, пером,
Нам посміхаючись профілем ластівки, травень.
Пахощі пестять пелюстки розквітнувших грон…