(написано десь у сьомому класі)
Чом на дворi темно й тихо -
Там пiд тином ходить Лихо.
Лихо стало забавляти
I на двiр мене гукати:
- Чом не вийдеш ти iз хати?
Чом не вийдеш погуляти?
- Нiч спустилась, темно вже.
Не пiду я до тебе.
- Чом боїшся ти, дитинко?
Вийди-но лиш на хвилинку.
Ми аж до рiки пiдем,
Там русалоньок знайдем
Будем гратися з тобою,
Забавлятися водою.
Водне царство покажу,
Все про нього розкажу.
Покажу тобi перлини.
Ти пiди зi мной, дитино.
- Я б пiшла, та моя мати
Не велiла йти iз хати.
- Ти iди, нiхто ж не баче.
Твоя мати нам пробаче.
Ти виходь, дитинко мила.
Ось я, тут, дивись, за тином!
Вже iде дитина з хати
До страшного Лиха в лапи.
Вже схопило Зло мене...
Аж промiння сонячне
Доторкнулось його рiжок,
Зпопелило Зло до нiжок.
Тож не йдiть дiти iз хати
З Лихом весело гуляти.
Бо не все у свiтi так,
Як написано в казках.