ВIДлуння лускоКРИЛих

Иньфинити Любви
Ці трикляті метелики...знову,
Але скорше в мізках, чим у лоні.
Від їх крил перехоплює мову,
Та голки немов дряпають скроні.

Так, трикляті, але дивовижні,
Хоч і пурхають, дуже хвилюють.
Бо вуста твої приторно-ніжні
Весь живіт...лускокрило цілують.