Пахне медом, і квітнуть люпини
Про усмішку і голос твій чистий
Білим яблуком тихої днини
Наливаєтсья спомин ятристий
І упившись тонким ароматом
Задрімаю на килимі з трав.
Колискова настирної думки:
"Він ніколи мене не кохав"
Пропливають над яром вітри,
Замітають пісками стежини,
Заростають кущами ожини
Давніх згадок безладні хори.
Конюшини хрещатий листок
Подарую тобі на удачу.
Ти - нічий. Ти - свободи ковток,
Я тобі це так легко пробачу
Ти, напевно, давно заблукав
В лабіринтах відлуння незрячих.
Ти ніколи мене не кохав.
І тобі це я також пробачу