Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2015/04/11/8191
То утро было пасмурным, холодным,
Казалось – до весны не добрести...
Меж гор, в долине, в окруженье плотном –
И сакуры отважились цвести!
У нас в горах еще лютуют зимы,
И почки разомкнуть не в силах век.
Снега плывут так вольно с Верховины,
Теченье будоража в руслах рек...
А в Ужгороде рай: весна врачует!
Душа отвыкла всё же за года
От раннего тепла – и вот молчу я,
Взволнована цветеньем навсегда.
Когда-то там лиловым ароматом
Весна и юность скрашивали быт.
Вдвоём искали, словно хироманты,
В ладонях улиц – линии Судьбы.
…И снова на свидание с апрелем
Больная память нам пути мостит.
Для нас одних здесь сакуры шумели –
Им больше никогда так не цвести.
Оригинал:
Там ранок був холодний і похмурий,
здавалось – до весни не добрести.
А тут, в долині, геть зима майнула
і сакури наважились цвісти.
У наших горах ще сьогодні зимно,
ще від морозу щуляться бруньки,
сніги повзуть повільно з верховини
і каламутять течію ріки.
А в Ужгороді вже весна квітує!
Душа відвикла за оці роки
від раннього тепла – і ось мовчу я,
збентежена цвітінням пломінким.
Колись отут рожевим ароматом
весна і юність пОвнили буття.
Ми вдвох шукали, наче хіроманти,
в долонях міста лінію життя.
... І знову на побаченні із квітнем
в минуле пам’ять прокладе мости.
Тут лиш для нас ці сакури розквітли, –
так, як ніколи їм вже не цвісти.
Аватар с благодарностью взят
у Автора оригинала