Кучерявлять тебе хай вітри!
І полоще з веселкою злива.
Ти, берізка, окраса пори,
Така ніжна і завжди красива.
Посадив я тебе не одну,
І тепер є кого обіймати.
Підійду, обійму, пригорну,
І ти будеш на мене чекати.
Та колись я не зможу прийти...
По росі, ще із вранішнім сонцем
Помандрую у вічні світи,
Буде вітер твоїм охоронцем.