Я дару яго табе...

Журавушка 1
Усё прымаю віншаванні
І сэрцам дзякую сябрам.
Мае гады - душа ў змаганні :
Свята сваё вяду я ў зман..

****
Словы заміраюць на губах.
Хаця б адно ды смялей было...
Трымцяць, як кроплі на лістах –
У мой день сонца не ўзышло.

Адзін званок - і ўжо трывога
Сціскае сэрцайка ў камяк.
Божа! Хто брату даў дарогу,
Адзіную, на той бальшак?

Чацвёрты  красавік - сум,  гора.
Страшэннай  той праўды ўладар.
У  душы  разбушавалась мора.
Хто ж прынёс вясенні  мне ўдар?

І зноў штуршок, і зноў трывога,
Там хтосьці крочыць, паглядзі...
Вязуць браціка дадому...
О, сэрца, мяне не падвядзі!

Іду, баюся, што не стрэну
Тваё я віншаванне там.
Куды ж тваё маўчанне дзену?
Якім пажалуюсь дажджам?

Не думала я, ні думаў ты,
Што ў дзень мой нараджэння
Агорнуць душу чорныя вятры
І што цябе ніхто не верне.

Які ўжо год да могілак ступаю,
Нясу  ўсе пралескі ў журбе.
Свой дзень нараджэння праклінаю...
О, брацік!  Я дару яго табе!...

(погиб в Афганистане)
***
(Очень признательна Поэтессе Любови Григорьевой за прекрасный перевод текста! СПАСИБО, от всей души!)

Сегодня принимаю поздравления,
Сердечно благодарна я судьбе.
Но праздник свой веду я в заблуждение,
Уж сколько лет душа моя в борьбе.

****

И замирают на губах слова,
Хотя б одно смелей другого было.
Трепещут капелькой на листиках едва...
В мой день рождения солнце не светило.

Один звонок - и на душе тревога,
И сердце с болью сжимается в комок.
О, Господи! Зачем позвал в дорогу?
Зачем мой брат переступил родной порог?

Четвёртое апреля - грусть и горе
Той страшной правды прилетевшей в дар.
В душе разбушевалось гневом море,
Кто же принёс весенний мне удар?

В душе толчок, ты боль меня не трогай,
Смотрю, кто там шагает впереди?
Везут домой братишку. Вновь тревога.
О, сердце, ты меня не подведи!

Иду. Боюсь, что я его не встречу,
Что не поздравит меня братик сам.
Не в радость мне теперь ни день, ни вечер,
Каким пожаловаться мне дождям?

И не мечтала я, не думал ты,
Подарок скорби получить на день рождения.
Ворвались в душу чёрные цветы
И не вернуть тебя, не попросить прощения.

Которй год к тебе я на могилу,
Несу подснежники в слезах и, как во сне.
Свой День рождения проклинаю, милый...
О, братик! Я дарю его тебе!