Вірш - присвята пам'яті моєїй бабусі, якої вже майже 30 років немає з нами...
У Брилівці, на Минівці*,
Де ще й досі є ставки,
В скромній глиняній хатинці,
Там жили Марущаки.
Звали їх - Марко та Марта,
Хто не знав їх у селі?
В них було дітей багато,
І усі - такі малі,
Вісімнадцять. Як годиться,
Ще з дитинства на землі
Мали всі вони трудиться,
Бо були господарі…
Третя у сім'ї - Явдоха
Появилася на світ,
Виростали всі потроху,
Ось вже Дусі двадцять літ.
Дівка видалась на славу,
Все, що треба, Бог їй дав,
А на осінь, Сович Сава
Вже сватів своїх прислав.
Був, мабуть, він з головою,
Землю шанував і знав,
Раз в колгоспі головою,
На той час він працював.
В одному із сіл району,
У колгосп пішла й вона,
Працювали до утоми,
Та якби ж то… не війна.
…На війського учився,
Старший Вася до війни,
Другий курс – і опинився,
Як усі тоді сини,
Він на фронті, був танкістом,
В званні – старший лейтенант,
Та у двацять літ під містом
Він загинув – Волгоград.
…Ось такі в Явдохи втрати-
Чоловік та син Василь,
Вдів було в той час багато,
Всі вони, з останніх сил,
Вибиваючись, трудились:
Від світанку й дотемна,
Лиш одні жінки лишились,
Що ж поробиш, раз війна?
Та й жалітися на долю,
Не було тоді коли,
Що голодні, босі й голі,
Працювали, як воли.
А удома – троє діток,
Сім, дванадцять й дев'ять літ,
Пожаліє хто сиріток?
Тай й в усих не менше бід.
Вдома все на них трималось:
Весь город і сад на них,
Так до вечора втомлялись,
Просто падали із ніг.
…Женихи її траплялись,
Чоловіки із села,
Та удруге вийти заміж,
Так вона і не змогла.
Для дітей своїх і внуків,
Все що мала, віддала,
Більш як вісімдесят років
В цьому світі прожила.
… Вже давно її немає,
Та до мене часто в сні,
Йде бабуся, шкутильгає
Босонога по стерні,
Всі у шрамах ноги сірі,
Ой же ж, як вони болять,
Та душа не загрубіла,
Від постійних ран і втрат.
Тяжко все життя робила,
Та всміхалися вуста,
Бо була якась в ній сила
І безмежна доброта.
За веселу, щиру вдачу
Шанували всі роки,
Компанійську, неледачу
Бабу Дусю земляки.
… Хоч була і неписьмена,
Щось могла порадить всім,
І зуміла стать для мене
Першим вчителем моїм...
*Минівка - вулична назва місцевості.
Вірш був написаний в далекому 2000-му, в цьому самому році друкувався в газеті "Сількі обрії"
Для зручності читачів, розмістила на сайті в скороченому варіанті.