Спроси у бакенщиков, что зажигают воды,
выгоняя туман, словно усталых животных, на берега,
что значит эта маркировка на африканских сухогрузах,
везущих каменный уголь темноты
куда-то на север,
в большие порты.
Пусть они расскажут
про обитателей холодных мысов, без света и почты,
про океанские глубины, где, как в молоковозах,
сворачивается молоко луны,
про корабельные команды, что ходят по песчаному дну,.
про свадебные оркестры, играющие на причалах,
сзывая утопленников своими тромбонами.
Они знают названия всех кораблей по эту сторону Атлантики,
они ночевали во всех отелях отсюда и до Румынии,
они носят в мешках отрубленные собачьи головы своей тоски,
они зажигают горячие сердца бакенов возле пустых пирсов.
Сколько тебе еще плыть, сколько брести,
питаясь кофейными зернами и безнадежным портвейном,
когда небеса гремят так, будто это сцепляют товарные вагоны,
и темнота прячет тебя до утра,
словно контрабандные консервы.
с украинского перевел А.Пустогаров
Бакени
Спитай у бакенщиків, які запалюють води,
виганяючи туман, наче втомлених тварин на береги,
що значить це маркування на африканських суховантажах,
котрі перевозять кам’яне вугілля темряви
кудись на північ,
до великих портів.
Хай вони розкажуть
про мешканців холодних мисів, без світла і пошти,
про океанські глибини,
в яких, ніби в молоковозах,
згортається молоко місяця,
про корабельні команди, які ходять піщаним дном,
про весільні оркестри, що грають з причалів,
скликаючи потопельників своїми тромбонами.
Вони знають назви усіх кораблів по цей бік Атлантики,
вони спали в усіх готелях звідси і до Румунії,
вони носять в мішках відрубані псячі голови своєї печалі,
вони запалюють гарячі серця бакенів біля порожніх пірсів.
Скільки тобі ще плисти, скільки брести,
харчуватись кавовими зернами, безнадійним портвейном,
коли небеса гримлять так, ніби зчеплюються товарні вагони,
і темрява ховає тебе до ранку,
мов контрабандні консерви.