***

Для віршів є особливе місце
В потаємних паростках душі.
Як в моєм калиновім намисті
Горобинки - крапельки роси.

Там живуть ростуть і проростають
Перемерзлі за зиму слова,
Мрії, що за мить стихають,
І ті сни що позабуть дарма

І коли зітхають вітри ночі,
Зазирнешь у свій віршевий сад,
І не зможешь ти зімкнути очі,
Бо розхристана не засина душа.