Як опадає листя серед літа,
дощем забите до землі,
відірване холодним вітром,
недоживе і до зими.
як падають до ніг останні
всі вдохи видихнуть колись.
і зникнуть переплетені прощанням,
забувши, як з ними обійшлись.
як замирає навіть тиша,
лягає в листя до землі.
а ми з тобою віддалившись,
не знатимем, як далі йти.
як опадає мертве листя,
дощем приспить аж до весни.
щоб потім у вогні згоріти,
і розлетітись у чужі гаї...