Вишивала дівчина вишиванку,
Наче пісня лилась з під руки,
Вишивала на щастя на долю,
Вишивала весільні свої рушники.
Усю душу в роботу вкладала
І лягали на полотно,
дівочі бажання і мрії,
Про сімейне життя, щоб щасливим було.
Підбирала ниточки шовкові,
Веселкові, радісні, ясні,
Щоб ні смутку не було, ні горя,
У її сімейному житті.
Квіточку до квіточки складала
У букет майбутнього життя
Ніби собі долю вишивала
Обернулась в полотно душа.
Волошкові діток оченята,
Мак, барвінок – це її сім’я,
Листя дуба, щоб були здорові,
Як ромашка, світла, доля щоб була,
Золоте колосся на достаток,
Гілочка калини на добро
Обвила усе зеленим рястом
Ніби захистила від знегод.
Вишивала серцем і любов’ю,
Вишила мрії про життя
І здавалось все це оживало,
І піснею летіло в небеса.