Верби

Валентина Филипова
Схилились верби над ставком
Полощуть в нім зелені коси
Сплітають зорі у вінок
І тихо з вітром щось шепочуть.
Замилувавшись на красу
Спинився місяць в темнім небі
Та кинув срібла на стрічки,
Ніжно парчею огорнув їм плечі.
В садах шаліють солов’ї
Всі ночі сповнені любові
Травень крокує по землі
У пошуках своєї долі.