Травнева тиха тепла ніч
Мов оксамитом, оповила все навкруги
Густа імла, п’янить акацієвим цвітом
І ллється пісня солов’я.
Неначе у казковім сні
Стою затамувавши подих
І всотую усім єством
Чарівність весняної ночі.
Душа летить за небокрай
Туди, де ясні сяють зорі
А серце сповнене любові
Мов птаха рветься із грудей.
І хочеться розкинуть руки,
Щоб обійняти увесь світ,
Щоб під ясним весняним небом
Лунав дзвінкий дитячий сміх.
Щоб не було сиріт і вдів,
Щоб в домі пахло свіжим хлібом
І вітер тихо шелестів
Про щось своє у верховітті.
І щоб на вранішній зорі
Квіти вмивалися росою
І люди щоб на всій землі
Жили у щасті і любові.