Тому що життя втрачає барви...
Та я продовжую сліпо марити.
Як до мене такого ставитись?
Як кохати того, хто марить?
Мабуть привиди та примари,
Ті що сховані на горищі
Мають право шукати пару.
А хто нижче?
Кілька поверхів - більше тиші.
Так, здається, не випадково:
Де темніше, там люди - зліші.
Крапка, кома. Знов: Крапка, кома.
Небо нам відкриває зорі,
Та побачити їх не важко!
Якщо сердце твоє - прозоре,
Якщо віриш - завжди в найкраще.
Та порине у хмари місяць,
Якщо втратиш назавжди віру:
Не знайдеться на світі місця -
Для кохання і для довіри.
Хай втрачає тоді і барви,
Хай втрачає собі і біле.
Навіть привидам і примарам
Це вважається зрозумілим:
Скільки поверхів - стільки тиші,
Але де б ти не був, звичайно ж:
Підійматись не треба вище,
Щоб відкрити себе коханню.