Ніч була гірка, ніч була німа,
Стугоніла в грудях чужа зима,
Закипала кров, запікався біль,
Розливався серцем гарячий хміль,
І хотілось світ розметати в пил,
Або впасти мертвою між могил,
Щоб не чути болю, не чути сліз,
Щоб по світу вітер думки розніс.
І ввижались очі твої живі,
І кричали ніби мені: "Не вір!",
А я й так повірити не могла,
Що тебе живого не зберегла.
І здавалось, ночі кінця нема,
Мов вона навіки моя тюрма,
Та минала мить - і здіймався день,
І плелося горе поміж людей.
______________________________
А тепер - вже сніг, мов німа печаль,
Замітає біль голосних мовчань.
А тепер - вже сніг, тільки ти - десь там,
Де тремтять пісні в мовчазних містах.