Весна вирує, пламеніє,
Рожевим цвітом всіх манить.
Моє ж від суму серце мліє,
Й до тебе рветься, хоч на мить.
Бо вже ж немає в нього сили
Під тягарем розлуки жить,
І повсякчас чекати днини
Щоб цюю спрагу загасить.
Щоб захлинутись поцілунком,
В палких обіймах потонуть.
І жити долі подарунком,
І відчувати щастя суть.
... А за вікном весна квітує,
В дівочих посмішках дзвенить,
А серце день за днем рахує,
Й під тягарем розлук болить ...
17-20.04.2000.