НАДОБРАНІЧ
Стукає нічка тихо в віконце
Місяць туманний з небес загляда
Розтанули в небі і бліки від сонця -
Тиша усе в обійми взяла.
Десь вже місцями пробилися зорі
Разом із місяцем ніч зустрічати,
Як намистинки у синім просторі
Будуть до ранку красу дарувати.
І вітерець уже затихає
Він, як господар день проводжав
Сонно, як люди природа зітхає –
Мабуть і також спочить поспіша.
16.04.13