Монастир вiршiв
Ли Чень Дао
(http://www.stihi.ru/2015/02/13/191)
------------------------------------------------------
«Ти, як земля, з якої здерли скальп –
Лик Жаху у байдужості ефіру.»
(Максиміліан Волошин)
Холодний день Столітньої війни.
Сосни білими монашками
У монастир сутінкових спогадів,
Блідими світанками розуміння
Того малопомітного факту,
Що я ще живу.
А день – просто кузня Гефеста –
Руйнує буття звичне і виковує міф.
Хоча ти розумієш, що марно
Шукати нового чогось у цьому стукоті,
У цьому ливарництві форм –
Все вже було.
І ці нескінченні страждання
Гнаних горем людей,
І ця війна без кінця і без краю –
Все вже було.
Все повторюється – знову і знову
В оцій круговерті.
І все таки:
Знову бачу, як монашками білими
Сосни йдуть у моє буття,
У мій монастир віршів...
**********************************************
МОНАСТЫРЬ СТИХОВ
ЛИ ЧЕНЬ ДАО
---------------------------------------
«Ты, как земля, с которой сняли скальп -
Лик Ужаса в бесстрастии эфира.»
(Максимилиан Волошин)
Холодный день... Столетняя война.
И белые монашки - сосны
В монастыре воспоминаний смутных,
Рассветами бледнеет пониманье,
Малозаметный факт о том,
Что я живу еще .
День - просто кузница Гефеста -
Привычно разрушает мир и миф куёт.
Хотя ты понимаешь бесполезность
Искать чего-то необычного в том стуке,
И в этих формах вылитых -
Уж было всё.
И бесконечные страданья
Людей, гонимых горем,
И та война, что без конца и края -
Уж было всё.
Все повторяется - опять и снова
В этой круговерти.
И всё-таки
Я вижу, как монахинями белыми
Уходят сосны в жизнь мою ,
В мой монастырь стихов.