Вдивляюсь в темряву.
Немов чорнильна, пляма лісу.
Зірки малюють загадкові в небі схеми
І тиша навкруги якась первісна.
Дерев не бачу, чую лише,
Ніби сплять і уві сні щось шепотять,
А із глибин тієї чарівної тиші
Летить сумна, до болю дивна пісня.
Неначе птах - дитя цієї ночі -
В журбі чогось благає й плаче, плаче.
Чому ? Не знаю, лише відчуваю:
Несамовито так лише кохання хочуть.
Вдивляюсь в темряву.
Перед очима спогади,
Фрагменти-спогади
Тебе, мене, життя.
А серце, мов той птах,
Такеє ж вередливе, невгамовнеє дитя,
Теж плаче, тож бо знає:
В спогади немає вороття.
Вдивляюсь в темряву -
Лише чорнильна пляма лісу.
Зірки малюють в небі дивні схеми
І лине, лине
Та сумна, душі така печальна пісня...