Зламане дерево
Ли Чень Дао
(http://www.stihi.ru/2015/02/13/843)
**********************************
«Мені щастить.
Люди обов’язково дізнаються
про кожну з моїх помилок.»
(Конфуцій)
Якось вчитель
З кількома своїми учнями
(Не з юрбою шанувальників,
І не з кількома невігласами)
Блукав околицями:
Де ліс і потоки,
Де хмари і спів пташиний,
І побачили вони зламане дерево,
Що росло не сотню років і не дві,
Але впало не витримавши
Шаленого північного вітру.
І споглядаючи це дерево
Поглядом довгим як дощ,
Вчитель почув запитання
Учня свого Цзи Гуна:
- Якщо когось люблять всі односельці?
- Це погано.
- А якщо когось ненавидять всі односельці?
- Це теж погано. Краще, якщо
Його люблять лише хороші односельці,
А ненавидять погані.
Так відповів вчитель.
**********************************************
«Мне везет.
Люди обязательно узнают
о каждой из моих ошибок.»
(Конфуций)
Как-то учитель
С несколькими учениками
(Но не с толпою поклонников
И не с несколькими невеждами)
Бродил по окрестностям:
Где лес и потоки,
Где облака и птичье пенье.
И увидели они сломанное дерево,
Что росло и не сотню лет, и не две,
Но упало всё ж, не выдержав
Безумного северного ветра.
И созерцая это дерево
Взглядом долгим, как дождь,
Учитель услышал вопрос
Ученика Цзы Гуна:
- Что, если кого любят все сельчане?
- Это плохо.
- А если кого ненавидят все сельчане?
- И это плохо. Лучше, если
Его любят лишь хорошие сельчане,
А ненавидят плохие.
Так ответил учитель.