Лина Костенко, украинская поэтесса
Солнцу вечернему благодарю за день!
Ещё благодарю за лёгкую истому,
И тех лесов раскрашенный Эдем,
И васильки, разбросаны по полю.
За свой рассвет и, так же, за зенит,
и за мои далёкие зениты.
За то, что завтра хочет зеленеть
и, что вчера ушло во след молитве.
За небо в небе, и за детский смех.
Что я умею и за то, что должно.
Солнцу вечернему благодарю за всех,
которые ничем не осквернили душу.
За то, что завтра ждет меня успех,
что где-то в мире крови не пролито.
Солнцу вечернему благодарю за стих,
и за слова, звучащие молитвой.
Февраль, 2015 г.
(Фотоиллюстрация автора)
оригінал
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошкау в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
За те, що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.