Ген поглянь вже лелеки злетіли
Не кажи, що серце болить
Не соромся що скроні сиві
Ще зелень, а листя летить
Вітер пісню завзято співає
Поле зібране, гнеться стерня
Десь за обрієм вишня цвіте та гукає
Нездійсненную мрію шукає.
Ми пливемо у просторі часу
Краплею, часткою – крізь зоряний шлях
Завжди разом, ми рядом – я знаю
Неосяжність огукує нас.