Манекени

Петр Коваль
Сніжить, а ранок гасить ліхтарі,
Сороку відчайдушно ворон кличе.
Всі ті, хто ще залИшився у грі,
Поспішність проявляють швидше
Щохвилини. Час, як і зАвжди
Непомітно лине. Сумна картина,
В ній, чим дальш, то менше правди.
Остаток людяності гине.
Сніг білий, а весна зелена,
Але не бачать цього манекени.