Нам бабусі пригадали,
Як там, за роками,
На чоловіків гадали,
Як були дівками.
В давнину на щедрий вечір
Був чималий клопіт.
Дівка злазила із печі
І узявши чобіт
Кидала через хатину,
Чи через тополю.
Куди вкаже при падінні,
Там її і доля.
Та ось вже перевелися
Оті забобони.
І не діють, як колись там
Всілякі припони.
Хай уяви зачекають,
Оті, хворобливі,
Вже по іншому гадають
Гарні та вродливі.
І якщо дівчина хоче
Розв’язать питання,
То повинна, серед ночі
Палкого кохання
Коли стихне ніч шалена.
Тихесенько встати,
Як змарнілий «наречений»
Буде міцно спати
І перехрестившись тричі
Запалити свічку,
Не забувши ту дівочу
Старовинну звичку,
Звірившись що цей приблуда
Дійсно спить як мертвий
І звичайно ж зазирнути
В його документи.
І навіщо там жбурляти
Того черевика,
Як вже знаєш, кого маєш
Ти за чоловіка.