* * *
Не відпущено, ні. І не прОщено. Все – назавжди.
Того раю було – на ковток, щоб до скону платити.
Я вже надто незряча, щоб вміти розгледіти квіти,
Що тихенько цвітуть над водою – по той бік води.
Але все пам'ятаю. Слова проростають в мені
Зі старих молитов, що збуваються, перш ніж забутись.
Бог приходить у сни – і тихесенько просить вернутись
На Його небеса, у вериги мої кам'яні.
=================================================
* * *
Нет, – не пройдено, не прощенО. Всё – навсегда.
Было рая того на глоток – бесконечно платить за мечты.
Я незрячею стала уже различать по оттенкам цветы,
Что цветут, замерев над водой, и уходит большая вода.
Лишь слова вспоминаю – прозрачно живительный лик
Стародавней молитвы – воистину к ней прикоснуться.
Бог приходит во снах и тихонечко просит вернуться,
Но, Его небеса – твердь моих каменистых вериг.
=================================================
Перевод с украинского Александра М. Кобринского =
Каркай Икс Сибино