Димчо Дебелянов
ВІЙНА
Смільчак, не мав він на меті
гадати-думати нівроку,
всім ницим проявам в житті
оголосив війну жорстоку.
Та перед тим, як стати в бій,
не забажавши хоч почасти,
він проти Голоду мерщій
угоду не спромігся скласти.
Він рушив — перед ним стає
і пащу роззявля Підлота,
на ворога свого плює
багном смердючим із болота.
Піднявши сірі знамена,
смертельним птахом всюди лине,
війну пекельну почина,
по всіх кордонах хижо плине.
Слабкий, піднявши погляд свій,
відчув, що він підмоги хоче,
побачив — немічний, благий, —
як ззаду Голод зле хихоче.
В ту мить скорбота підступа,
коли ж він сам упав безсило,
враз паща Голоду тупа
зажерливо уп’ялась в тіло.
Як Голод до грудей своїх
його притискував жахливо,
Підлоту тим звільнити зміг
від непотребної поживи.
Кляніть Підлоту в світі цім,
але, брати мої, зважайте:
ви попри все передусім
її союзника здолайте!
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Димчо Дебелянов
ВОЙНА
Той беше войнствен и смел
и без да мисли надълбоко,
на всяка низка земна цел
отвори сам война жестока.
Ала преди да встъпи в бой,
не пожела и не сполучи,
макар и с низки средства той
против Глада съюз да сключи.
Той тръгна — трепна Низостта,
раззина паст и се изправи
със смрад от хиляди блата
врага си храбър да задави.
Развяла сиви знамена,
като крила на гробни птици,
тя почна огнена война
по всички негови граници.
Тогава в слабост взор извил
подкрепа братска той поиска
и видя — немощен и хил —
Гладът зад него да се киска.
И в оня час на страх и скръб,
когато сам безсилен падна,
Гладът пристъпи с присмех тъп
и впи в сърце му челюст жадна.
До свойте схълмени гърди
той воина безумен смачка
и Низостта освободи
от непотребната й плячка.
Хулете, братя, Низостта,
ала преди да ви връхлети,
чрез всички низости в света
съюзника й победете!