Из Лины Костенко
Сосновый лес перебирает струны,
Глухим баском рокочет тишина,
И отголоски бродят в мире лунном,
Людьми забыты вечером в лесах,
И слышатся берёзок трели юны...
Певец выходит, знаньем сед и лирой,
Ему внимают целые века.
Он шествует, он не проходит мимо
Над берегом, где Вечности река.
Забрезжит свет зари сквозь поросль веток
Ветра взыграют в тетивы смычках;
Всё ищет голос мой друзей заветных,
И отклик мне чужой сквозь дальний мрак.
Вновь тишина.Лишь бродят отголоски
Сквозь день, мгновенье, душу, сквозь века.
Перебирает струны лес сосновый
Над берегом, где Вечности река.
27.12.14
вольный перевод на русский язык
Ангелины Соломко
Ліна Костенко
сосновий ліс перебирає струни
Сосновий ліс перебирає струни,
Рокоче тиша на глухих басах,
Бринять берези і блукають луни,
Людьми забуті звечора в лісах.
Це - сивий лірник.Він багато знає,
Його послухать сходяться віки.
Усе іде, але не все минає
Над берегами вічної ріки.
Світає світ в терновому галуззі,
Кладуть вітри смичок на тятиву.
Десь голос мій шукає моїх друзів,
І хтось чужий кричить мені:"ау!"
І знову тиша.Лиш блукають луни
Крізь день, крізь мить, крізь душу, крізь віки.
Сосновий ліс перебирає струни
Над берегами вічної ріки.