Йшов веселий клоун містом,
Був чудовим він артистом.
Надував постійно кульки,
Також глиняні свистульки
Із повітря діставав,
Перехожим роздавав,
Зображав, то сміх, то страх.
І ніхто не помічав
Болю в клоуна очах.
Коротко? Не надто смішно?
Вникніть в сни, де болю тісно,
Де зовуть мене фашистом,
Де вбивають раз й назавжди,
Де брехня гвалтує правду,
Де, чим вище, то більш гниль.
Клоун йтиме містом злий.