Димчо Дебелянов
Темна, глупа ніч непривітна...
Переклад з болгарської — Любові Цай
Темна, глупа ніч непривітна,
наче світ білий довкола зачах,
ступні у пітьмі мруть непомітно,
темний, самотній кінчається шлях.
Ти додавала печалі й наснаги,
завжди з тобою — не брів по світах,
день обіцяєш, де славні звитяги,
чи навпаки — ти несеш мені страх?
Може, світи мені ти ще відкриєш —
жереб інакший — світанків вогні...
В темній пустелі мене ти зариєш,
з терня корону надівши мені?
Тіні мовчазні по шляху — згасає
китиця іскор — мертво-студена.
Сумнів наповнює душу до краю,
тіні німотні — безна шалена.
Темна, глупа ніч непривітна,
наче світ білий довкола зачах.
Ступні у пітьмі мруть непомітно,
Темний, самотній кінчається шлях.
***
Оригинал:
Димчо Дебелянов
Тъмна, мрачна нощ неприветна...
Тъмна, мрачна нощ неприветна
сякаш навеки е мъртъв светът,
стъпки в мъртвило мрат безответно,
свършва се тъмен самотния път.
Ти си пред мене и вечно те следя,
вечно след тебе аз мир не узнах —
ден ли ми носиш на славна победа,
край ли безбрежен на ужас и страх?
Нови ли светове мен ще откриеш —
друг жребий ли — светли зари...
В тъмен пустош ли мене ще зариеш,
с тръне окичила мойта глава?
Сенки безмълвни по друма — в тъмата
гаснат искрите — гробно студени.
Дух на съмнение пълни душата,
сянка безмълвна — бездна пред мене.
Тъмна, мрачна нощ неприветна,
сякаш навеки е мъртъв светът.
Стъпки в мъртвило мрат безответно
свършва се в мрака самотния път.