Перечитавши заповiт

Петр Коваль
Десь пів на п’яту. Пізній час, чи ранній?
Чи він якраз на тій незримій грані
Коли ще темно, але вже останні
Ховаються із поля зору зорі?
Склепінню неба ранок шле прозорість,
Проснулись перші вікна, з тих що спали,
Поодинокі ще. Автомобільним шалом
Поки що не порушене довкілля,
Не так вже й швидко сонячне проміння
Осяє день, якщо не буде хмар.
Листаю вже не Бродського, «Кобзар»,
Не менш вагомий, хоч і без регалій.
Доволі! Балансуємо на грані.
Невдала рима? Та біс з нею,
Всією ризикуєм вже Землею.