Горами бігала, бо з них до Бога ближче…
Слабкий і жалюгідний себе нищить.
В собі людину вкотре розстріляв
Стратег, що православ’я підірвав?!
Тримаймося, спливе його диктату чад;
Народ мій вистоїть проти усіх гармат,
Не розгубивши людяності погляд
І, передбаченням Соборності витрат,
Запеклу радість піднесе, як подвиг.
Радітиму – війни не буде поряд,
(Ніяк Священною війну не назову).
Не марю я, але НАДІЄЮ живу,
Якій ті пута не затьмарять очі.
Молись, агресоре, молись до опівночі,
Та ідолам Кремля на поталу не дам:
Ні сотні, ні душі, ні наш Майдан,
Ні стріляний скелет аеропорту!
Ось, сторінки, що знов карбує час,
Святим письмом літопису й офорту…