Допекли

   
Наша влада недолуга,
Роками створює екстрим,
Як ненажерлива акула,
А ми, змирилися із цим.

Створила пекло у громаді,
Людей кидає в «казани».
Одні потвори лише раді,
Все піддають вогню вони.

Немає спокою нікому,
Людей на вила підняли,
Лишили їх всього при цьому,
Потвори – слуги сатани.

Рабів, землі їм захотілось,
Панами знов себе відчуть.
І слава Богу, так не сталось,
Старого їм вже не вернуть.

Панує хамство і свавілля,
В країні уже котрий рік,
На межі людське терпіння,
Сокиру брати народ звик!

Топтати гідність - не дозволить,
Потворам всяким, як завжди,
Режиму опір він утворить,
Пощад не буде – жди біди!

Тарас до волі закликав,
Щоб не впрягалися в ярмо,
Народ в борні лиш здобував,
Волю і щастя заодно.

Минуле треба пам’ятати,
Тараса мудрії слова,
Кобзар іще раз прочитати,
Шляху в нас іншого нема!