Не удивляйся - я приду врасплох:
Борюсь с собою…Только все не так..
Бастилию, Сенатскую - все просто!.
А вот к тебе - не знаю даже как.
Уж обручилась с гордостью, с печалью,
отгородилась далью, как щитом.
я долго шла к тебе дорогой зимней
и сомневалась…Кто повинен в том?!
Прими мою истерзанную душу,
Пойми, прости мне мой безмерный страх.
Дай позабыть на время слово - «должен»-
Букварь для взрослых у тебя в руках...
Мне грустно без тебя среди людей.
хоть им порою просто не до нас..
А груша дикая нам светит словно люстра.
И слышны шумы тополиных трасс...
ЛИНА КОСТЕНКО
.. І не дивуй, що я прийду зненацька.
... І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас...