Сьогодні, як кожного дня,
Бракує нам побачення.
А вранці – прокидання: ах,
По різних вулицях й містах!
Повім, не невезіння врешт,
Коли я бачу "білий жест".
Мости прощально розвели,
Хіба набачимось у сні...
Нам варто, врешті-решт, знайти
Свої "розгублені ключі".
Складались принципи ігри,
В котрих задіяні не ми.
Усі змарновані часи,
Ті сльози, сміх – то була ти!
Послухай, що скажу тобі:
Ми раз в ніколи й назавжди,
У часоплинні цього дня,
Малюєм наші імена
В щоденниках своїх героїв.