Я хочу вміти малювати словом.
Забарвити у літери зиму,
Щоб люди,землі - все навколо,
Ніколи більше не були в диму!..
Я хочу Вміти малювати словом,
Щоб написати сонцем той пейзаж!..
І я надіюсь, що краса околиць,
Задуматися змусить,хоч на хвильку вас.
Я хочу вміти малювати словом.
Я покажу барвистих фарб красу!
Я вірю, що своїм сердечним болем,
Я істину комусь там донесу…
Я спробую намалювати словом,
Що Місяць люлькою димить,
Що під густим туману кровом,
Ліхтар будинок золотить…
Як вітер зачепивши шевелюру,
Посипав із тополі вже останній лист,
І маючи таку уже гидку натуру,
Немов не він,пішов під власний свист…
Прошу тебе,давай, ходім зі мною?
Пішли обоє у нічний туман? -
Містична димка настрій створить
Я покажу тобі,це правда,не обман!
І так тебе я тихо маю приманити
Ти вийдеш пізно, від дощу овацій
У місяця ти попрохаєш підкурити,
Й підеш собі між вічних світла станцій.
Ти знаєш,що ти впораєшся! Знаєш!
Бо тиша творить лиш твій нестабільний спокій!
Ти повні груди порожнечі набираєш…
І насолоджуєшся торжеством жорстоким.
Я хочу вміти словом малювати,
Але нажаль.
Виходять.
Тільки.
Мати…
11.12.2014 р