Моя старенька, добра мати
В цей час страждань, тривог і бід
Копає поле біля хати,
Хоч їй уже під сотню літ.
Дає Господь матусі сили
І посилає щедрий плід,
Щоб їсти мама не просила,
Щоб мала свій насущний хліб.
Шепоче мама: «Боже слави,
Мені багатства не давай;
Щоб лиш жебрачкою не стала,
Мені насущне посилай.
Сказав Ти в Слові Своїм вічнім:
На цій землі твоє дитя
Не буде навіть і сторічним
Просить собі на прожиття».