Благодать душi

Борис Мохонько
Біля річки явір, верби,
У садках моє село,
Нависає синє небо,
Тут коріння проросло.

Ставки з чистою водою,
Риба плескає круги,
Туман плине сивиною,
Стало тихо навкруги.

Село зваблює весною,
Цвітуть квіти по траві,
Дивує ніжною красою,
Дарує радощі мені.

Калини ягоди червоні,
Красою вразили мене,
Чарівно сяють на долоні,
Тепліше на душі стає.

Селом, родиною пишався,
В дитинстві, юності радів.
Тут вперше я і закохався,
Коли любов свою зустрів.

Цвітуть садки, гаї зелені,
Жуки літають і гудуть.
Тет вечори таки шалені,
І квіти запах віддають.

Трава духмяна, соковита,
Вальяжно гнеться до землі,
Промінням сонячним зігріта,
З росою крапель на стеблі.

Дарує диво це природа,
У полі, лісі і степу.
Чарівна у неї врода,
Любуйтесь нею, Вас прошу.

Краси такої тут багато,
Душі дарує благодать.
Червоні вишні біля хати,
В промінні сонячнім манять.