Я просто залишуся тут.
Лежатиму, немов камінь,
Посеред твоїх недуг.
Я буду отут роками.
Ти, може, забудеш (чи ні),
Можливо, колись згадаєш.
Але вже все рівно мені,
Не мою ти душу краєш.
Ця палка о двох кінцях.
Застрягла ти між світами.
Не підемо миру мостами -
В стосунки ми вбили цвях.
Ба навіть шість цвяхів. Давно
Почато було цю роботу.
Але вже немає скорботи,
бо пили ми кров, не вино.
Я каменем лишусь навіки
(ти з мене зробила каміння),
Допоки не зімкну повіки
я - пам'ятник нерозумінню.