Роки пролетіли,
Віки промайнули,
Незабутні ці вірші -
Кобзареві думи.
Кожне слово - біль і туга,
В душу западає,
Мова рідна, наче птаха,
Думкою злітає.
Про країну милу й любу,
Річеньку тихеньку,
Про честь, славу і за волю,
Долю молоденьку.
Промайнули історичні
Роки, вік сучасний,
В думах, в віршах Кобзаревих,
Це ж бо ми сучасні!
Заповіт Тараса з нами,
З нами слова Божі,
Та чому є кривда в світі,
Біль в душі і сльози?!
Знову, знову в Україні
Кайдани куються,
Знову й знову в Україні
Кайдани ті рвуться…
Краще, люди, жити в правді,
В мирі і любові,
Краще, люди, жити в світі,
Де радіють долі!
Тихо, тихо поклонюся
Тарасовим мріям,
В молитві прошепочу
Вірші – їх надіям:
І скажу йому спасибі,
За вірші, і думу,
І скажу йому спасибі,
За життя - науку.
02.01.2015 18:55:15