Народжений в селі й помру також тут:
Нас всіх колись прийме рідна земля.
І хай тут ще ведмеді носять пошту -
Ніколи не втечу я звідсіля.
Мій дім, моя сім'я, моя колиска -
Я виріс тут, з її води й роси.
Ти нахились до неї низько-низько
Й почуєш своїх предків голоси.
Стукіт копит у місті не почуєш,
А без коня немає козака!
Щодня Каштанку я свою цілую.
Не просто вірш - це сповідь селюка.
І щиро жаль, що села вимирають.
Без них у нас майбутнього нема!
Бо у містах так землю не кохають,
Вона ж не прогодує нас сама…