Без вікон хата , хлопець без ноги,
Із розпачем в очах стражденна мати…
Дощем кривавим зрошені луги,
І не пташки співають, а гармати.
Війни немає, полонені є.
Поранену, зневірену, забуту
Подобу Божу може ворог вб’є,
Чи просто обміняє, як валюту…
Від вибухів здригається земля,
А від брехні почервоніло небо…
Скажіть, навіщо вбили немовля,
Невже вбивати ближнього – потреба?
Шматує дійсність серце навпіл . Хто
Поверне мир, куди звертатись треба?
Творець один, бо в першій Він АТО
Зло переміг, а ворог впав із неба.
Не встояв перед Богом херувим.
І всі його приспішники лукаві
У пеклі будуть скоро, як один,
Коли Христос повернеться у славі.
І стане тихо-тихо навкруги.
Скінчаться війни, стогін, плач і горе.
Перекують гармати на плуги.
Дай Боже, щоб ці дні настали скоро.
Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни! Іс.2:4