***

Вячеслав Романовський
Все пам’ятне в дитячому раю.
У хлопчаку себе упізнаю –
Тоді теж був цікавим мудрий світ…
Несу для мами вже присохлий цвіт,
Бо завітала ранішня зима.
А це стебельце літо визива,
І мамин усміх вродить  на лиці…
Притихли гамірливі горобці,
Бо так прегарно хлопчаком ожить,
Де навіть небо радісно сніжить.

24.12.2014.