Димчо Дебелянов
I. МРІЇ
Пър-пър, Хасане,
изгоря ти чалмата!
Бачу знану вже алею,
де колись ми разом з нею
у північний пізній час
зірку бачили одну,
що єднати мала нас —
тож у пору цю сумну
я один.
Раптом хтось — ніхто не ждав —
чхнув у темряві так зично...
Я, уражений, стояв,
в небо дивлячись величне,
і, збентежений, спитав:
хто у ніч, де жур і смута,
в цей сумирний пізній час
хто посмів тут чхнути?
Є відгадка наостанці
в чорториї дум сумних —
здогадався я нараз:
це застуджених ще вранці
чути в цей злосливий час
чхання хворих мрій моїх.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Димчо Дебелянов
МЕЧТИ
I. Мечти
Пър-пър, Хасане,
изгоря ти чалмата!
Из пустинната алея,
дето нявга двама с нея
в полунощен час дълбок,
вгледани в една звезда,
дадохме си свят оброк
да се любим навсегда —
скитах сам.
Ненадейно там до мен
някой кихна в тъмнината...
И замаян, и смутен,
взрян в очите на луната,
аз попитах ужасен:
в тая нощ печално-тиха,
в тоя късен, злобен час
кой посмя да киха?
В миг отгадка лучезарна
мойта мисъл освети
и се сетих аз тогаз,
че, настинали отзарна,
в тоя кобен, злобен час
кихат моите мечти.