Анна Андреевна Горенко/ Ахматова (1889-1966 г.)
«А ты теперь тяжелый и унылый» Бессмертная Классика http://www.stihi.ru/2012/11/22/1541
***
-------------------Перевод с русcкого на украинский язык: Николай Сысойлов
***
============================== Анна Ахматова «А ты теперь тяжелый и унылый»
============================== А ты теперь тяжелый и унылый,
============================== Отрекшийся от славы и мечты,
============================== Но для меня непоправимо милый,
============================== И чем темней, тем трогательней ты.
============================== Ты пьешь вино, твои нечисты ночи,
============================== Что наяву, не знаешь, что во сне,
============================== Но зелены мучительные очи,-
============================== Покоя, видно, не нашел в вине.
============================== И сердце только скорой смерти просит,
============================== Кляня медлительность судьбы.
============================== Всё чаще ветер западный приносит
============================== Твои упреки и твои мольбы.
============================== Но разве я к тебе вернуться смею?
============================== Под бледным небом родины моей
============================== Я только петь и вспоминать умею,
============================== А ты меня и вспоминать не смей.
============================== Так дни идут, печали умножая.
============================== Как за тебя мне Господа молить?
============================== Ты угадал: моя любовь такая,
============================== Что даже ты не смог ее убить.
============================== 22 мая 1917, Слепнево
============================== Анна Ахматова. Сочинения в двух томах. Москва, "Цитадель", 1996.
============================== © Copyright: Анна Ахматова
------------------------------------------------
А ти тепер похмурий і застиглий
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
А ти тепер похмурий і застиглий,
Відрікся бо від слави й суєти,
Але для мене непоправно милий,
І чим темніше, тим миліше ти.
Ти п’єш вино, твої нечисті ночі,
Що наяву, не знаєш, що у сні.
Та зелено твої сумують очі, –
Бо не знайшов відради у вині.
І серце рветься, тільки смерті просить,
Кляне повільність долі та вагань.
Як часто вітер західний приносить
Твої докори і нудьгу благань.
Та повернутися хіба я смію?
Під небом батьківським у сумі вій
Співати тільки й пам’ятати вмію,
А ти про мене й думати не смій.
Так дні ідуть – і сумом час стікає.
Як Господа за твій молити гріх?
Бо ти вгадав: моя любов така є,
Що вбити навіть ти не зміг.
***
Николай Сысойлов,
22.12.14
С УДАРЕНИЯМИ
------------------------------------------------
А ти тепер похмурий і застиглий
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
А ти тепе'р похму'рий і засти'глий,
Відрі'кся бо від сла'ви й суєти',
Але' для ме'не непопра'вно ми'лий,
І чим темні'ше, тим милі'ше ти.
Ти п’є'ш вино', твої' нечи'сті но'чі,
Що наяву', не зна'єш, що у сні.
Та зе'лено твої' суму'ють о'чі, –
Бо не знайшо'в відра'ди у вині'.
І се'рце рве'ться, ті'льки сме'рті про'сить,
Кляне' пові'льність до'лі та вага'нь.
Як ча'сто ві'тер за'хідний прино'сить
Твої' доко'ри і нудьгу' блага'нь.
Та поверну'тися хіба' я смі'ю?
Під не'бом ба'тьківським у су'мі вій
Співа'ти ті'льки й пам’ята'ти вмі'ю,
А ти про ме'не й ду'мати не смій.
Так дні іду'ть – і су'мом час стіка'є.
Як Го'спода за твій моли'ти гріх?
Бо ти вгада'в: моя любо'в така' є,
Що вби'ти на'віть ти не зміг.
***
Николай Сысойлов,
22.12.14
Коллаж мой – на основе фото из интернета