2014. Небо снегом сыпалось...

Тихий Ветер
Небо
     снегом
            сыпалось в ладони,
Ручейком
         бежало
                по щеке.
Уходило
        сердце
               от погони
Ледником,
            расплывшимся
                в душе.

От себя…
         стремительно
                – куда-то,
Не подумав
           даже
                – почему.
Ведь оно
         ни в чём не
                виновато, –
Сердце,
       неподвластное
                уму.