Темная хмара землю накрила,
Душу накрила мою.
Крила замокли – важко підняти.
Я біля прірви стою.
Злива холодна ріже крізь шкіру.
Ломить суглоби й кістки.
Ніби у голову хтось забиває
Гострої криги шматки.
Вітер холодний шмагає в обличчя.
Грізно регоче й свистить.
Сильним поривом у спину штовхає –
Тіло зі скелі летить.
Ні! Я не хочу! Я крила розправлю!
Я підлечу до небес!
Душу свою в вишині розпростаю.
Мертвий я був, та воскрес.
*****