Дики коти, зачали говорити з перехожими, бо вже зима…
Кицьки приносять невизрілих м’явченят по-під пороги будинків мегаполісу, винувато-благально дивлячись у вічі сердитим мешканцям.
Ну, ось… візьму муругого, до весни…
Морока, як і зо всіма дітьми. Саме не спить. Порпається під заглибини мого тіла, голосно вурчить і дряпоче гострищами коготяток.
І – не поворушись своїми «стома», перед його «ста–п’ятдесятьма» … грамів.
Найкраще поставити носа-до-носа, на шию… нюх-в-нюх!
Ґарантована відсутність простуд. Малий сторож відвуркотить всякі віруси.
…Ґвалт серед ночі! Чарап-чарап по ліжку… - це було зроблено «потребу», в пантофлю. Бо там же ж було : по-за кублом, захищено і , я так пдозрюю, пахтіло якраз на те…
Завтрашні уроки – котяче виховння…. І – вікно …
і зачали прилітати синички, стукатися у шибу нового вікна - так наче їм передавана память поколіннь - їх годуватимуть тутки ціленьку безконечну зиму під пильним наглядом хатньої дрібної хижачки -
медитує котяка,
настовбурчує вуха -
там , де осінь садам
й чорні лупанці на підвіконні
вдавсь гарбуз між отим - що кида горішіння
і гриби тихо сплять у насушеній дбайком родині
і ми слухаєм, котю -
цей спокій - собі подарунок
а за стеклами злими
озлоблюється полова
ти пряди-прядивух
те котяче зізнаннячко волі
ми тобі - денний харч
ти ж нам тихий єгипетський бог.