Димчо Дебелянов
БЕРЕЗНЕВА СЕРЕНАДА
Переклад з болгарської — Любові Цай
Солодко всміхаються зірниці
в цю глибоку ніч мені.
позгасали скрізь свічок зіниці,
вогник лиш в твоїм вікні.
Біля дому сам один чекаю
у обіймах тишини,
що мене од матері ховає —
мила юнко, відчини!..
Я чекаю в пітьмі, дружко мила,
в грудях жар мій остуди,
вже мене знемога полонила
о скоріш, скоріш прийди...
Хай чуттям бурхливим ми добряче
в жертву пристрасть віддамо —
поки ще я маю силу, поки ти гаряча,
завтра, може, помремо...
Солодко всміхаються зірниці
в цю глибоку ніч мені —
рибко, ти віддайся таємниці,
поки ще душа пала в огні...
***
Оригинал:
Димчо Дебелянов
МАРТЕНСКА СЕРЕНАДА
Сладичко усмихват се звездите
в тая тиха полунощ.
Вредом са изгасени свещите,
сал при тебе свети ощ.
Сам-самичък чакам тук край вази —
мрачината ме прикри,
тя от майка ти ще ме пази —
сладко либе, отвори!...
Аз те чакам, дружке, в тъмнината
в буен огън във гърди,
с трепет сладък във душата,
о, по-скоричко дойди!...
Нек на буйно-чувствена наслада
страстна жертва принесем:
в мен докато сила има, ти докат си млада —
утре може да умрем...
Сладичко усмихват се звездите
в тая тиха полунощ —
рибче, да използваме нощите,
докато в гърдите има мощ...